Skip to main content
Outdated Browser

For the best experience using our website, we recommend upgrading your browser to a newer version or switching to a supported browser.

More Information

Nonfiction

Metamorphoses of Reality: An Introduction to New Ukrainian Writing

By Oleksandr Mykhed
Translated from Ukrainian by Iryna Shuvalova
Oleksandr Mykhed introduces three pieces of new Ukrainian literature.

Whenever I get into a conversation regarding Ukraine’s place on the global map, I am always reminded of a cartoon I once saw in an American history textbook. In it, a confused-looking student is sitting in front of a map of the countries of the former Soviet Union, scratching his head and saying: “How in the world am I supposed to learn fifteen more of these?” Ukraine is one of those Eastern European countries which in the West are still commonly labeled as Russia.

The tide of global interest in Ukraine and its art follows a regular rhythm. Every decade or so, the Ukrainian issue is brought to the world’s attention: and every time it isn’t good news. And every time, these traumatic political events become the hot topic for international media agencies. The events of the fall of 2004, known as the peaceful Orange Revolution, have not left much of a mark on global culture and mass consciousness for Ukraine, except maybe in Steven Spielberg’s blockbuster War of the Worlds, where the first reports about aliens come from Ukraine. A decade later, meanwhile, the protests of the fall and winter of 2013–14 will surely leave a deep mark, and not only in the minds of Ukrainians.

Due to the instant reaction on social media, these events became the first conflicts in Ukraine to be known on a truly global level. The online revolution. The global information war for viewers’ sympathies. The whole world experienced this regional conflict like a thrilling TV show. The media turned the reality of the situation itself into a virtual cloud, with virtual heroes, virtual clashes, and virtual forces of evil. The victims, however, were far from virtual.

As I write these lines military actions are taking place in the East of Ukraine against terrorists and hired guns mostly sent from Russia. The daily listing of killed troops has become part of everyday life, of the new reality of the country. Many people feel that this reality is going to last for a long time. A farewell to the Soviet past will not be a short one. The postcolonial fight against the ambitions of the empire will go on for years. And all of it will serve to forge the national identity and define everyday life.

An invitation from Words without Borders to present a selection of contemporary Ukrainian prose triggered a number of dangerous temptations in me. One of them was to present works created in the whirlpool of revolutionary events. It seems to me, however, that this purpose is served more effectively by the traveling exhibitions of art inspired by the events on Kyiv’s Maydan and presented all over the world. Their visual language currently conveys more than stories created as a direct reaction to these revolutionary events. On the other hand, I was tempted to present works by writers whose books have already been published abroad, including in English translation in the United States. However, there was also a third way.

Resisting the temptation to introduce stories born out of protest, I decided to bring together work that would remain interesting and effective regardless of the political situation in the country and the media craze. My aim was to present the work of writers of approximately the same generation from different parts of the country. They might well be the ones whose writing will define what Ukrainian literature will look like in the decades ahead, and their best work might well be yet unwritten.

The short stories you read here are part of broader narrative clusters—fragments of conceptual collections. They work as stand-alone pieces, but when viewed as parts of these collections, they acquire new shades of meaning. This selection serves to emphasize several characteristic features of contemporary Ukrainian literature. Among the most important of these is its connection with the baroque tradition, which has remained of utmost importance in Ukrainian culture for centuries. In our three stories, this connection is especially evident in the baroque concept of the memento mori, which, in turn, is seen in a new light through the idea of metamorphosis—a person’s surreal transformation, or transition into a new body.

A characteristic feature of Ukrainian writing in the past decade has been its depiction and exploration of reality not directly through the realistic narrative, but rather through the surreal and fantastical, the false mirrors of reality. Possibly, it is only such mirrors that are capable of adequately displaying the fragmented reality inhabited by Ukrainian authors and readers. Over the past twenty years that reality has swung from Soviet ruin to wild capitalism, to oligarchy and VIP life in a glamorous setting (still Soviet in its essence). Values have eroded and ideals have been reformed, all of it creating cracks in people’s minds, as well as in reality itself.

One of the most compelling, comic, and absurd books of recent years is thirty-one-year-old Sashko Ushkalov’s collection of stories Tough Stuff (Zhest’) published in 2013. His everyday narrative keeps slipping into the realm of the absurd. Reality is turned upside down by the author’s ironic voice and peculiar humor, both deeply inlaid with deeply unsettling intonations. Ushkalov, who started his career as a poet and a playwright, is quickly becoming one of Ukraine’s most notable short story writers.

Tanya Malyarchuk, also born in 1983, is one of Ukraine’s best-known writers, recognizable by her inimitable writing style. She treads a thin line between the real and the surreal, where dreams and reality merge and familiar things suddenly acquire unfamiliar shapes. Her 2009 conceptual collection of stories The Bestiary (Zviroslov) is inspired by the fantastical bestiaries of times past. In Malyarchuk’s The Bestiary, however, from which her short story “Rats” is taken, people are depicted as animals, and human society takes on shades of the animal world. The small, “nonheroic,” unnoteworthy characters who people The Bestiary, have lives defined by metamorphoses and the fluidity of their physical forms.

Chronos, the 2011 novel in short stories by thirty-six-year-old Taras Antypovych, describes life after 2040, when a device known as a “chronomate” is invented. The chronomate can suck biological time out of one living organism and transfer it into any other. Chronos does not have a single protagonist. Every story further expands the limits of the invented world, exploring the extent of the harm caused by the chronomate’s emergence; the stealing of other people’s time, misuse of state funds, government corruption, the development of chrono-drugs, the deterioration of religious institutions, among the many. Though the plot seems fantastic, it has a strong connection throughout with everyday life in today’s Ukraine.

It is through the fantastic that the reader arrives at the everyday. It is through the journey across strange reality, torn by contradictions and oppositions, that mutual understanding becomes possible.

Discovering one’s identity is impossible without metamorphoses (of body? of mind?).

The path toward discovering oneself (on a global map? inside one’s country?) lies through finding agreement with oneself.

Oneself—as well, as others.

© Метаморфози реальності. Oleksandr Mykhed. By arrangement with the author. Translation © 2014 by Iryna Shuvalova. All rights reserved.

English Ukrainian (Original)

Whenever I get into a conversation regarding Ukraine’s place on the global map, I am always reminded of a cartoon I once saw in an American history textbook. In it, a confused-looking student is sitting in front of a map of the countries of the former Soviet Union, scratching his head and saying: “How in the world am I supposed to learn fifteen more of these?” Ukraine is one of those Eastern European countries which in the West are still commonly labeled as Russia.

The tide of global interest in Ukraine and its art follows a regular rhythm. Every decade or so, the Ukrainian issue is brought to the world’s attention: and every time it isn’t good news. And every time, these traumatic political events become the hot topic for international media agencies. The events of the fall of 2004, known as the peaceful Orange Revolution, have not left much of a mark on global culture and mass consciousness for Ukraine, except maybe in Steven Spielberg’s blockbuster War of the Worlds, where the first reports about aliens come from Ukraine. A decade later, meanwhile, the protests of the fall and winter of 2013–14 will surely leave a deep mark, and not only in the minds of Ukrainians.

Due to the instant reaction on social media, these events became the first conflicts in Ukraine to be known on a truly global level. The online revolution. The global information war for viewers’ sympathies. The whole world experienced this regional conflict like a thrilling TV show. The media turned the reality of the situation itself into a virtual cloud, with virtual heroes, virtual clashes, and virtual forces of evil. The victims, however, were far from virtual.

As I write these lines military actions are taking place in the East of Ukraine against terrorists and hired guns mostly sent from Russia. The daily listing of killed troops has become part of everyday life, of the new reality of the country. Many people feel that this reality is going to last for a long time. A farewell to the Soviet past will not be a short one. The postcolonial fight against the ambitions of the empire will go on for years. And all of it will serve to forge the national identity and define everyday life.

An invitation from Words without Borders to present a selection of contemporary Ukrainian prose triggered a number of dangerous temptations in me. One of them was to present works created in the whirlpool of revolutionary events. It seems to me, however, that this purpose is served more effectively by the traveling exhibitions of art inspired by the events on Kyiv’s Maydan and presented all over the world. Their visual language currently conveys more than stories created as a direct reaction to these revolutionary events. On the other hand, I was tempted to present works by writers whose books have already been published abroad, including in English translation in the United States. However, there was also a third way.

Resisting the temptation to introduce stories born out of protest, I decided to bring together work that would remain interesting and effective regardless of the political situation in the country and the media craze. My aim was to present the work of writers of approximately the same generation from different parts of the country. They might well be the ones whose writing will define what Ukrainian literature will look like in the decades ahead, and their best work might well be yet unwritten.

The short stories you read here are part of broader narrative clusters—fragments of conceptual collections. They work as stand-alone pieces, but when viewed as parts of these collections, they acquire new shades of meaning. This selection serves to emphasize several characteristic features of contemporary Ukrainian literature. Among the most important of these is its connection with the baroque tradition, which has remained of utmost importance in Ukrainian culture for centuries. In our three stories, this connection is especially evident in the baroque concept of the memento mori, which, in turn, is seen in a new light through the idea of metamorphosis—a person’s surreal transformation, or transition into a new body.

A characteristic feature of Ukrainian writing in the past decade has been its depiction and exploration of reality not directly through the realistic narrative, but rather through the surreal and fantastical, the false mirrors of reality. Possibly, it is only such mirrors that are capable of adequately displaying the fragmented reality inhabited by Ukrainian authors and readers. Over the past twenty years that reality has swung from Soviet ruin to wild capitalism, to oligarchy and VIP life in a glamorous setting (still Soviet in its essence). Values have eroded and ideals have been reformed, all of it creating cracks in people’s minds, as well as in reality itself.

One of the most compelling, comic, and absurd books of recent years is thirty-one-year-old Sashko Ushkalov’s collection of stories Tough Stuff (Zhest’) published in 2013. His everyday narrative keeps slipping into the realm of the absurd. Reality is turned upside down by the author’s ironic voice and peculiar humor, both deeply inlaid with deeply unsettling intonations. Ushkalov, who started his career as a poet and a playwright, is quickly becoming one of Ukraine’s most notable short story writers.

Tanya Malyarchuk, also born in 1983, is one of Ukraine’s best-known writers, recognizable by her inimitable writing style. She treads a thin line between the real and the surreal, where dreams and reality merge and familiar things suddenly acquire unfamiliar shapes. Her 2009 conceptual collection of stories The Bestiary (Zviroslov) is inspired by the fantastical bestiaries of times past. In Malyarchuk’s The Bestiary, however, from which her short story “Rats” is taken, people are depicted as animals, and human society takes on shades of the animal world. The small, “nonheroic,” unnoteworthy characters who people The Bestiary, have lives defined by metamorphoses and the fluidity of their physical forms.

Chronos, the 2011 novel in short stories by thirty-six-year-old Taras Antypovych, describes life after 2040, when a device known as a “chronomate” is invented. The chronomate can suck biological time out of one living organism and transfer it into any other. Chronos does not have a single protagonist. Every story further expands the limits of the invented world, exploring the extent of the harm caused by the chronomate’s emergence; the stealing of other people’s time, misuse of state funds, government corruption, the development of chrono-drugs, the deterioration of religious institutions, among the many. Though the plot seems fantastic, it has a strong connection throughout with everyday life in today’s Ukraine.

It is through the fantastic that the reader arrives at the everyday. It is through the journey across strange reality, torn by contradictions and oppositions, that mutual understanding becomes possible.

Discovering one’s identity is impossible without metamorphoses (of body? of mind?).

The path toward discovering oneself (on a global map? inside one’s country?) lies through finding agreement with oneself.

Oneself—as well, as others.

© Метаморфози реальності. Oleksandr Mykhed. By arrangement with the author. Translation © 2014 by Iryna Shuvalova. All rights reserved.

Метаморфози реальності

Щойно починається розмова про місце України на глобальній мапі, відразу згадую стару карикатуру, яку побачив колись в американському підручнику історії. Розгублений учень сидить перед мапою, на якій позначено кордони країн колишнього Радянського cоюзу, чухає потилицю і каже: «Як я, по-вашому, маю тепер вивчити назви ще 15 країн?» Україна – одна з країн східно-європейського регіону. Одна з тих територій, які звикли називати на Заході – Росія.

Хвилі світового інтересу до української теми і українського мистецтва мають доволі чіткий ритм. З періодичністю приблизно в 10 років у світовому контексті виринає українська тема – і кожного разу не завдяки позитивним новинам. Кожного разу це жорсткі політичні події, які здатні пробитися крізь сітку новин і зайняти своє місце у повістці дня ключових інформаційних агенцій. І якщо події осені 2004 року, які світ знає під назвою мирної «Помаранчевої революції», не залишили особливого сліду в глобальній культурі та масовій свідомості (хіба що у блокбастері «Війна світів» Стівена Спілберга є згадка про те, що перші звістки про вторгнення прибульців ідуть з України), то протести осені-зими 2013-2014 точно залишать глибокий слід не тільки у свідомості кількох поколінь українців.

Ці події представляють один із перших конфліктів, які носили направду глобальний конфлікт завдяки миттєвій реакції соціальних мереж. Революція он-лайн. Глобальна інформаційна війна за симпатії глядачів.

Для всього світу – локальний конфлікт, який переживався як вражаюча телевізійна трансляція. Медіа перетворили саму реальність на віртуальну хмару, в якій існують віртуальні герої, віртуальні сутички та віртуальні злі персонажі. Однак зовсім невіртуальні жертви.

Коли я пишу ці рядки, східна частина країни охоплена військовими діями проти бойовиків і терористів, більшість з яких – закинуті з Росії. Щоденні переліки убитих військових перетворюються на буденність, нову реальність, в якій живе країна. І є відчуття, що житиме ще дуже довго. Прощання з радянським минулим затягнеться. Постколоніальна боротьба з імперськими амбіціями розтягнеться на роки. Викарбовуючи національну ідентичність та визначаючи наше повсякденне життя.

Пропозиція Words Without Borders представити добірку сучасних українських письменників приховувала кілька спокус і небезпек. Одна з них – представити твори, створені на хвилях революційного запалу. Але, здається, для цього краще підійдуть пересувні виставки мистецтва, народженого Майданом, які нині мандрують світом, і їхня візуальна мова скаже поки що більше, ніж історії та поезії, створені як пряма реакція на революційні події.

З іншого боку, існувала спокуса представити добірку письменників, чиї твори виходили окремими виданнями закордоном, в тому числі і в перекладах англійською в Сполучених Штатах.

Однак існував ще третій шлях. Долаючи спокусу представити протестне мистецтво, хотілося зібрати твори, актуальність яких не залежить ні від політичної ситуації, ні від випусків новин. Представити твори письменників приблизно одного покоління. Вихідців із різних регіонів країни. Тих, чия творчість, можливо, визначатиме обличчя української літератури в найближчі десятиліття. Ті, чиї найважливіші твори ще попереду.

Оповідання, зібрані в цій публікації – це частини ширшого наративу, фрагменти концептуальних збірок історій. Вони спрацьовують як самодостатні твори, однак у ширшому контексті колекцій оповідань, де були вперше опубліковані, вони прибирають нового звучання.

Добірка увиразнює кілька концептуальних моментів, властивих сучасній українській літературі. Зв’язок із бароковою традицією, що для української культури має неймовірну важливість протягом століть, увиразнюється роботою з бароковим концептом memento mori. Але набуває нового звучання у поєднанні з концептом метаморфози – сюрреального перевтілення людини, перехід у нову фізичну оболонку.

Одна з прикметних особливостей української літератури останнього десятиліття – дослідження і зображення реальності не прямо, через реалістичний наратив, а радше по-кривій, через елементи сюрреального, фантастичного. Криві дзеркала реальності. Хоч часом, здається, що тільки такі дзеркала здатні правдиво зобразити довколишню реальність, яка за останні два десятиліття зазнала в українському контексті переходів від радянської руїни до дикого капіталізму, олігархату та VIP-життя в гламурних декораціях, однак із радянською сутністю. Розмивання цінностей, переформатування ідеалів призводить до розламів. Свідомості. Реальності.

Збірка оповідань «Жесть» (2013) Сашка Ушкалова (нар. 1983) одна з найбільш динамічних, комічних і абсурдних книг останніх років. Наратив про повсякдення постійно зісковзує в абсурд. Реальність вивертається назовні завдяки гумору та особливій інтонації автора, за якою, щоправда, прочитується глибокий сум. Ушкалов, який починав як поет і автор абсурдистських п’єс, фактично перетворюється на найбільш перспективного автора малої прозової форми.

Таня Малярчук (нар. 1983) – одна з найвідоміших українських письменниць, яка випрацювала свій особливий стиль. Тонке помежів’я між реальним та сюрреальним, в якому сон стає повсякденням, а буденні речі прибирають незвичних форм. Її концептуальна збірка «Звірослов» (2009) – це переосмислення бестіаріїв минулих епох, книг про фантастичних тварин. У «Звірослові» натомість люди описуються, як звірі, а світ тварин має прямі проекції на світ людей. Метаморфози і мінливість фізичних форм визначають життя «маленьких», непримітних, «негероїчних» людей, що населяють «Звірослов».

Роман в оповіданнях «Хронос» (2011) Тараса Антиповича (нар. 1978) розповідає про життя після 2040-го року, коли було винайдено хрономат – пристрій, здатний висмоктувати біологічний час із живих організмів і повертати його у будь-яке тіло. Книга Антиповича не має наскрізного героя. Кожна історія розширює межі створеного світу, і письменник показує катастрофічні масштаби впливу винаходу на життя людей (злочинне викрадення чужого часу, нецільове використання державних фондів і жирування чиновників, хроно-наркотики, занепад церкви тощо). Та хоч би якими фантастичними видавалися сюжетні повороти, ледь не всі вони мають прямий зв’язок із сучасними українськими реаліями.

Через фантастичне читач приходить до повсякдення.

Шлях до взаєморозуміння пролягає через мандрівку химерною реальністю, розірваною суперечностями і протиріччями.

Шлях до своєї ідентичності неможливий без метаморфоз (тіла? свідомості?)

Шлях віднаходження себе (на глобальній мапі? в межах власної країни?) неможливий без погодження з собою.

Та іншими.

Read Next

A yellow cloth with the blue sky in the background